Що таке кейс-уроки

Що таке кейс-уроки Кейс-уроки - це навчальний матеріал, структурований в особливому форматі. Він складається з 6 або 10 розгорток, які системно відображають розділи шкільної програми, а також суміжну інформацію за межами шкільної програми. Інформація в кожному розділі – це не просто тези, а відповіді на питання: Як це працює? Які проблеми існують в зв'язку з цим? Як вони можуть бути подолані? Який може вийти результат? Які фундаментальні і нові знання є в цій галузі? Міні-історії. Кейс – це не конспект або реферат, а навчальна технологія, виготовлена за особливим алгоритмом, який дає цілісне уявлення про явище, що досліджується. Чому кейс - уроки ефективні? «Предметна» система, що існує зараз, значною мірою застаріла, адже вона схожа на принцип роздільного харчування, при якому, як відомо, білки, жири, вуглеводи і вітаміни вживають окремо. Однак фізіологія людини така, що травна система переробляє змішану їжу набагато ефективніше, ніж розділену на компоненти. Так і їжа для розуму. Людський мозок активніше і результативніше засвоює інформацію, якщо відомості взаємопов'язані, і, навпаки, однорідну інформацію мозок запам'ятовує слабше, тому що не знає, куди її «відправити на зберігання». Зв'язки між навчальними дисциплінами і явищами легко встановлюються впровадженням перехресних «розгорток з предметів». Кейси побудовано за принципом 2 в 1: і для ерудиції, і за програмою. Вони супроводжуються формулами, графіками, діаграмами і рівняннями, які відповідають «розділам підручників». Одна з головних переваг полягає в тому, що кейси – це ниточка до дорослого життя з багатовимірним сприйняттям світу, цінностей та явищ. Чим викликана актуальність кейсів? невідповідністю між стандартами навчання учнів та їх індивідуальними особистісними характеристиками, таким як темп-ритм, інтереси, здібності, тощо; невідповідністю темпів розвитку науки дійсним пізнавальним можливостям учнів; невідповідністю нав'язуваного навчання за одним профілем прогресивному в 21 столітті вектору на багатостороній особистісний розвиток; у передових країнах кейси стають превалюючою формою занять. Чим корисні кейси? Вони дозволяють учням самостійно організовувати процес засвоєння матеріалу. Швидко виникає мотивація розібратися в усьому одразу, причому, системно. Вони дають можливість роботи з різними джерелами інформації. Вони дозволяють ефективно організовувати роботу командами. Кейси – це технологія сучасного контекстного навчання. Метод кейс-уроків є технологією системного багатовимірного представлення матеріалу, в розгортках на кілька тем, пов'язаних між собою акцентами уваги. Кейс-уроки дозволяють одночасно з вивченням тем, органічно вплітати soft skills учнів, такі, як критичне мислення, комунікабельність, кмітливість, системність, тайм-менеджмент. Це креативний метод з інтригою, драматичним сценарієм і можливостями вибору, чого неможливо домогтися звичайними уроками. Особливо цінними є дискусії, які розгортаються в класі. Під час кейс-уроків час летить непомітно, що позитивно позначається на мотивації учнів і їх прагненні вивчати ще й інші кейси. Важливо і те, що результат засвоєння закладається в довготривалу пам'ять. Це відбувається завдяки асоціативному мисленню і формально-неформальним зв'язкам між розгортками кейсу. Кейси розкриваються за допомогою розгорток на предмети і явища. Наприклад, кейс «Смартфон» розгортається на такі вектори: фізика-хімія-бізнес-математика-психологія-арт. Кейс «Море» розгортається на такі вектори: екологія-географія-фізика-мистецтво-економіка-хімія. Виклад матеріалу передбачає оптимальну (і запатентовану) пропорцію стилістики викладу: 30% присвячується науковому фундаменту знань, 50% науково-популярному поясненню і 20% генеруванню учнями нових ідей та думок. При такому підході забезпечується багатогранне засвоєння матеріалу разом з розвитком критичного і позитивного мислення. Посилання У кейсах, крім тексту, багато фото- та відеоматеріалів. Однак головною відмінністю і конкурентною перевагою кейсів є гіперпосилання. Вони ведуть до глибшого розкриття матеріалу, в якому є ще й свої гіперпосилання третього-четвертого-п'ятого рівнів. Таким чином, кожному учневі забезпечується індивідуальна глибина проникнення «у знання». Скажімо, в кейсі «Автобус їде», в розділі "Фізика" є ув'язка з темою фізики «Прямолінійний рух, швидкість, прискорення», з формулами, графіками і таблицями розділу. У розділі "Хімія" – вивчення нафтопродуктів, з відповідними хімічними формулами, графіками і схемами. У розділі "Географія" – маршрути, карти місцевості, тощо. У розділі "Бізнес" – калькуляція виготовлення автобуса або вартості проїзного квитка... Для особистісного зростання учнів передбачається застосування доповненої реальності, кліпового мислення, критичного і позитивного мислення. При багаторазовому застосуванні кейсів в учнів виникають стійкі вподобання до певних розгорток і глибини осягнення знань, що дає вчителям і батькам точніше уявлення про їх схильності до майбутнього вибору своїх професій. Тому що це відбувається не нав'язливо, а органічно. Підготовчий етап Завдання викладача на цьому етапі полягає в тому, щоб провести відповідну підготовку, яка передбачає: Вибір відповідного кейса (по темі і за кількістю розгорток). Моделювання ситуації, її початку, розвитку і завершення. Розподіл часу по розгорткам, щоб не потрапити в цейтнот і все встигнути. Акцентування уваги на певних аспектах теми, з виділенням першорядних і другорядних деталей. Продумування «провокаційних» питань, аргументів і контраргументів, які можуть з'явитися в учнів. Подбати про особистісне зростання кожного учня. Учні можуть частково підготуватися до кейсу вдома, за моделлю «перевернутого класу» (flipped classroom), щоб не втрачати часу в класі на «розкачку». Реалізація кейс-уроку Усі розгортки «крутяться» навколо головної теми кейса, і важливо не втрачати цієї «червоної нитки». Теми переплітаються і плавно переходять від однієї розгортки до іншої. Це зроблено спеціально, щоб були задіяні і логічне мислення, і художні образи, і мнемо, і несподівані повороти сценаріїв. Однією з цілей є навчання «формулювати питання», а не тільки шукати відповіді на них. Одночасно з розвитком пізнавальної діяльності учнів в процесі обговорення кейса, викладач може вирішувати і ряд інших завдань, наприклад: Створювати в класі творчу атмосферу, що сприяє мозковим штурмам та вмінню відстоювати свої позиції. Оцінювати рівень знань учнів та їх точок зору з різних питань. Мотивувати учнів на роботу в групі. Стимулювати розумову і «душевну» роботу учнів і підтримувати ентузіазм, навіть якщо обговорення зайшло в глухий кут. Аналізувати виконання учнями завдань і вправ з акцентом на те «що вийшло». Перевіряти засвоєний учнями матеріал на практиці. Формувати в учнів креативне ставлення до досліджуваного матеріалу і навички індукції і дедукції (від часткового до загального і від загального до конкретного). Особливо зручні кейси в межах варіативної складової програми, при дистанційному навчанні та розширенні предметів шкільної програми. Таким чином, контекст кейса багатогранний: навчальний, емоційний, психологічний, науковий і особистісний. Обговорення висновків Цей етап вважається завершальним. Під час нього викладач обговорює з учнями їх індивідуальні та командні досягнення, а також можливі варіанти розвитку сценаріїв і концентрацію уваги учасників на першорядних пріоритетах. На кожен кейс бажано передбачати свій варіант його закінчення для мотивації, щоб очікування його було також елементом кейсу. Як завершення можна використовувати такі варіанти: Дозволити учням самим підвести підсумки, що їм корисно для навичок публічних виступів Запропонувати їм сформулювати питання, які бажано було б обговорити, у випадку якби було продовження цього кейса. Попросити когось поділитися випадками з власного життя, що стосуються теми кейса. Висновок Кейс-уроки багаторазово підвищують результативність освітнього процесу, так як дозволяють моделювати майбутнє доросле життя школярів і формувати у них позитивну мотивацію до освоєння матеріалу і отримання нової інформації та навчати моделям «як самим навчитися вчитися» надалі.

Кейс-метод – яскравий приклад інтерактивних технологій

Кейс-метод – яскравий приклад інтерактивних технологій Надзвичайно ефективним є такий вид роботи, як кейс-метод (від англ. саsе studу – вивчення ситуації), відомий у вітчизняній освіті як метод ситуативного навчання на конкретних прикладах). Найбільш широко кейс-метод застосовується під час вивчення економіки та бізнес-наук. Використання кейс-методу також здобуло широке поширення у педагогіці, медицині, юриспруденції, математиці, культурології та політології. Батьківщиною кейс-методу є США. Використання цього методу в навчальній системі США розпочалось ще на початку XX століття в галузі права та медицини. Однак провідна роль у поширенні цього методу належить Гарвардській школі бізнесу. На початку 20-х рр. минулого століття декан Гарвардської школи управління бізнесом у Бостоні Дін Донхем переконав своїх колег-викладачів використовувати цей метод на заняттях. 1921 року у Гарвардській школі бізнесу було видано перший збірник кейсів. “Новий” метод мав неабиякий успіх і поступово перетворився на основний метод навчання на факультеті. Навчання відбувалося за схемою, коли учні-практики пропонували конкретну ситуацію (проблему), а потім робили аналіз проблеми та надавали відповідні рекомендації. Кейс-метод або метод ситуаційних вправ є інтерактивним методом навчання, який дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності спеціалістів. Він сприяє розвитку винахідливості, вмінню вирішувати проблеми, розвиває здібності проводити аналіз і діагностику проблем, спілкуватися іноземною мовою. Гарвардська школа бізнесу подає таке визначення кейс-методу: “Метод навчання, за яким студенти та викладачі беруть участь у безпосередньому обговоренні ділових ситуацій та задач. Ці кейси, зазвичай, підготовлені в письмовій формі та сформульовані, виходячи з досвіду реальних людей, що працюють у сфері підприємництва, читаються, вивчаються та обговорюються студентами. Вони є основою для проведення бесіди, дискусії в групі під керівництвом викладача. Тому кейс-метод є одночасно і особливим видом навчального матеріалу, і особливим способом використання цього матеріалу в навчальному процесі.” Кейс – це події, які реально відбулися в певній сфері діяльності і які автор описав для того, щоб спровокувати дискусію в навчальній аудиторії, підштовхнути студентів до обговорення та аналізу ситуації, до прийняття рішень. Таким чином, ситуаційна вправа або кейс – це опис конкретної ситуації, який використовують як педагогічний інструмент, що допомагає студентам: • глибше зрозуміти тему, розвинути уявлення; • отримати грунт для перевірки теорії, дослідження ідей, виявлення закономірностей, взаємозв’язків, формулювання гіпотез; • пробудити інтерес, підігріти цікавість, заохотити мислення та дискусію; • отримати додаткову інформацію, поглибити знання; переконатися у поглядах; • розвинути і застосувати аналітичне і стратегічне мислення, вміння вирішувати проблеми і робити раціональні висновки, розвинути комунікаційні навички; • поєднати теоретичні знання з реаліями життя, перетворити абстрактні знання у цінності і вміння студента. Робота над кейсом має наступні етапи Етапи роботи Діяльність викладача Діяльність студентів До заняття Підбирає кейс. Визначає основні і допоміжні матеріали для підготовки студентів. Розробляє сценарій заняття. Одержує кейс і список рекомендованої літератури, Індивідуально готується до заняття Під час заняття Організовує попереднє обговорення кейса. Поділяє групу на підгрупи. Керує обговоренням кейса Ставить запитання, що поглиблюють розуміння кейса і проблеми. Розробляє варіанти рішень. Бере участь у прийнятті рішень. Після заняття Оцінює роботу студентів. Оцінює прийняті рішення і поставлені запитання. Складає письмовий звіт про заняття з даної теми. Студент, який готується до обговорення кейсу в аудиторії, має вивчити факти, зробити висновки з даних фактів, оцінити альтернативи дій в даній ситуації і зробити вибір на користь того чи іншого плану дій. Більш того, студент має бути готовим представити свої думки під час обговорення в аудиторії, відстояти свої погляди і, в разі необхідності, переглянути початкове рішення. Студент має усвідомлювати, що користь від кейсу він може отримати лише в тому випадку, якщо він буде брати активну участь у дискусії. Основними елементами кейсу є: • Анатомія кейсу • Середовище: де відбуваються події в кейсі. • Тема: про що йде мова у кейсі. • Питання: які піднімаються питання у кейсі. • Дані: яка інформація подається у кейсі. • Розв’язок кейса: який вимагається стиль мислення (дедуктивний – застосування теорії, індуктивний – створення теорії, конвергентний -аналітичний, дивергентний – творчий). • Аналіз кейса: результат, який необхідно досягнути (закритий кейс – єдина відповідь, відкритий – кілька можливих відповідей). • Час, необхідний для обговорення (мало часу, багато часу). Існують наступні типи кейсів: кейс-випадок, кейс-вправа і кейс-ситуація. Кейс-випадок – це короткий кейс, який розповідає про окремий випадок. Його можна використовувати під час лекції, для того, щоб проілюструвати певну ідею або підняти питання для обговорення. Даний кейс можна прочитати дуже швидко і тому студентам не треба готуватися вдома. Кейс-вправа – надає студенту можливість застосувати на практиці здобуті навички. Найчастіше використовується там, де необхідно провести кількісний аналіз. Кейс-ситуація – класичний кейс, що вимагає від студента аналізу ситуації. В ньому найчастіше ставиться запитання: “Чому ситуація набула такого розвитку і як становище можна виправити?”. Кейс-ситуація, як правило, вимагає чимало часу для ознайомлення, тому з метою економії часу бажана попередня підготовка вдома. Схема роботи над кейсом-ситуацією: 1. Аналіз – пошук причин появи симптомів 2. Виявлення справжньої причини 3. Пошук варіантів рішення 4. Вибір оптимального рішення 5. Реалізація 6. Контроль Звичайно, кейс-метод не принесе користі, якщо його відірвати від решти навчального процесу. Він має застосовуватися нарівні з іншими методами викладання. Питання, яке закономірно постає перед викладачем, коли рішення про використання кейс-методу на заняттях вже прийнято, це питання про те, чи існує об’єктивний критичний мінімум (або максимум) кейсів, який забезпечить цілісність курсу та досягнення поставлених учбових цілей. Важко дати універсальну пораду в цьому питанні, адже все залежить не тільки та не стільки від нашого бажання, але й від інтелектуального та освітнього рівня аудиторії, з якою ми працюємо, від її готовності працювати по-новому. Одна закономірність вже чітко простежується: чим вищий рівень освітньої програми, тим легше та ефективніше працювати з кейсами. Під час використання кейс-методу навчання необхідно дотримуватися певних правил складання кейса, брати до уваги особливості роботи з кейсом у різних вікових групах, дотримуватися організаційних правил роботи над кейсом у групі і, крім того, слід правильно визначити роль викладача, оскільки під час використання кейс-методу роль викладача суттєво відрізняється від традиційної. Правила створення кейса: – визначається дія і діючі актори, при цьому можна дати їхній опис -наприклад, що робить певна людина, у неї є такі достоїнства, такі-то недоліки; – описується ситуація (симптоми); – вказуються елементи антуражу. Коли складена схема кейса, необхідно визначити його методичну мету, що стане його віссю. Методичною метою застосування кейс-методу може бути й ілюстрація до теорії, і чисто практична ситуація, і їхнє поєднання. Однак у будь-якому випадку мета має бути вагомою, щоб робота з кейсом зацікавила студентів. Цьому сприятиме напруженість ситуації, описаної в кейсі, конфлікт, навіть драматичність, що вимагають прийняття швидких рішень. Отже, зміст кейса повинен відображати навчальні цілі. Кейс може бути коротким чи довгим, може викладатися конкретно або узагальнено. Слід утримуватися від надмірно насиченої інформації та інформації, що не має безпосереднього відношення до теми, що розглядається. У цілому кейс має містити дозовану інформацію, яка дозволяла б студентам швидко зрозуміти суть проблеми та надавала б усі необхідні дані для її вирішення. Кейси не повинні бути занадто великими. Об’ємні кейси більше підходять для підсумкових занять, для поточних занять краще використовувати невеликі. Практика показує, що максимальний обсяг кейса не повинен перевищувати 20 сторінок. Під час розв’язання кейса студент не тільки використовує отримані знання, але й виявляє свої особисті якості, зокрема уміння працювати в групі, а також демонструє рівень бачення ситуації та рівень володіння іноземною мовою. Причому активність роботи кожного, хто навчається за цією методикою, залежить від багатьох факторів, основними з яких є кількісний і якісний склад учасників, організаційна структура підгрупи, її розміщення, загальна організація роботи з кейсом, організація обговорення результатів, підведення підсумків. Кейс-метод сьогодні має активне застосовування в Україні, оскільки відповідає потребам часу і несе в собі великі можливості.

Пропонуємо новації та запрошуємо до обговорення: розроблено проект типового навчального плану для учнів 10-11 класів

Міністерство освіти і науки України пропонує до громадського обговорення проект типового навчального плану для 10-11 класів. Зміни мають стати чинними з 2018 року, при цьому проект документу передбачає зміну підходів до формування переліку предметів в 10-11 класах і є першим кроком до формування справжньої профільної школи. «Документ, що наразі розміщено на сайті МОН у рубриці «Громадське обговорення», – це лише проект, який ми пропонуємо на розгляд громадськості. Ми дуже сподіваємося, що усі зацікавлені – а це й вчителі, й батьки, й самі учні старшої школи – висловлять свою думку щодо запропонованих змін», – зазначив заступник Міністра освіти і науки України Павло Хобзей. ПРОПОЗИЦІЇ МОН – ПЕРШИЙ КРОК ДО ПРОФІЛЬНОЇ СТАРШОЇ ШКОЛИ Проект типового навчального плану для 10-11 класів, який виставлено на громадське обговорення, має набути чинності в 2018-2019 навчальному році – це перший крок до змін в межах масштабнішої реформи «Нова українська школа». Як відомо, графік запровадження цієї реформи передбачає, що фундаментальні зміни в старшій школі почнуть діяти лише з 2027 року. Але вже зараз, в межах чинного Державного стандарту, МОН хоче показати напрямок реформ та зробити більш якісним та сучасним навчання старшокрасників. Враховуючи, що 2018 року передбачається плановий друк підручників для 10-х класів, а 2019-го – для 11-х, для старшої школи можна вже зараз запровадити ґрунтовніші зміни. Отже, логіка запровадження змін в межах чинного Держстандарту для старшої школи наступна: Січень 2017 року – громадське обговорення типового навчального плану 10-11 класів; Лютий-квітень 2017 року – написання навчальних програм для 10-11 класів; 2018 рік – друк підручників для 10-х класів; 2019 рік – друк підручників для 11-х класів. Що таке «типовий навчальний план» тачому потрібно змінити підхід до його формування? Навчальний план – основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Міністерство складає та затверджує типові навчальні плани – рамку, за якою пізніше формують робочі навчальні плани кожної окремої школи. Сьогодні чинним є Наказ МОН від 27.08.2010 № 834 «Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІІ ступеню» (тобто 10-11 класів). У цьому документі міститься 25 типових планів для 10-11 класів – різні для кожного типу навчального закладу. У навчальному плані міститься «інваріантний» та «варіативний» складники. Простіше кажучи, «інваріантний» складник – це перелік предметів, викладання яких є обов’язковим, «варіативний» – блок, в якому навчальні предмети може обирати школа. На сьогодні в чинних типових начальних планах у інваріантній частині знаходиться 22 і більше предметів. Граничне навантаження на учня в школі – 33 години на тиждень. У середньому на вивчення одного предмету виділено 1,5 години. «Ґрунтовно вивчити предмет, маючи менше одного уроку на тиждень, просто неможливо. Діти, що приходять у старшу школу, вже мають визначатися зі своїми подальшими пріоритетами, почати підготовку до вступу у вищий навчальний заклад. Відповідно, учні мають отримати можливість глибше вивчати ті предмети, які їм знадобляться для подальшого продовження навчання. Вивчення всіх предметів на однаково неглибокому рівні у старших класах є нераціональним», – наголошує заступник Міністра освіти і науки. Для прикладу, сьогодні в школах універсального профілю: на Алгебру виділено 2 години на тиждень в 10-му класі та 3 години в 11-му; на Геометрію – 2 години в 10-му класі та 2 години в 11-му; на Біологію – 1,5 години на тиждень і в 10-му і в 11-му класах; на Географію – 1,5 години в 10-му класі і 0 годин в 11-му; на Хімію – 1 година в 10-му класі, 2 – в 11-му. Інваріантний складник цього типового плану вже передбачає навантаження на учня у розмірі 30 годин на тиждень в 10-му та 33 години в 11-му класах. Таким чином, при граничному навантаженні дитини в школі у 33 години на тиждень можливість ввести факультативне вивчення додаткових предметів фактично відсутнє. Очевидно, що така система не сприяє отриманню якісних знань з певних предметів, не дає школам самостійно формувати власний профіль, створювати додаткові спеціальні курси для поглибленого вивчення окремих предметів, а також не залишає учням часу на глибше опанування предметів в межах шкільної програми. Це змушує батьків шукати репетиторів в позанавчальний час, що створює додаткове навантаження на дітей. Проект типового навчального плану для учнів 10-11 класів – вихід, який пропонує МОН У проекті типового навчального плану для учнів 10-11 класів запропоновано суттєво іншу систему створення навчального плану для школи. Новація №1 – скорочення кількості обов’язкових предметів (інваріантної складової) – з 22 до 9. Це дає можлівисть школі визначити свій профіль і поглиблено викладати обрані предмети. «Час – це найважливіший ресурс. В 10-11 класі діти вже мають розуміти, який подальший шлях оберуть, та починати готуватися до вступу до вищого навчального закладу», – додає Павло Хобзей. Новація №2 – старша школа має стати профільною. Пропонується позбутися такого явища як «універсальний профіль». Обговорюваний проект типового навчального плану дасть школам більше свободи у формуванні своїх робочих планів. Залежно від власних ресурсів та можливостей, школи самостійно обиратимуть профіль. Якщо ж це велика школа, в якій навчається декілька паралелей, школа зможе мати класи з різними профілями викладання, а діти – обирати необхідний їм профіль навчання. «Згідно з нашими розрахунками, завдяки введенню обов’язкової профільної школи значно зросте кількість шкіл, що профільно вивчають точні дисципліни. Це пов’язано не лише з наявними можливостями шкіл, а й з тим, що на них значно більший попит серед дітей, які не визначились, який далі профіль обрати. Значно більша кількість школярів та їхніх батьків впевнена в тому, що самостійно зможуть підготуватися до іспитів з таких предметів, як українська мова, література тощо, ніж до предметів природничого циклу», – пояснив Павло Хобзей. Проект оновленого типового навчального плану передбачає, що школа повинна обов’зково обрати 2-3 предмети з циклу «профільних», а також доповнити їх дисциплінами з циклу «вибірково-обов’язкових» предметів (не менше 2-х). У проекті документу «профільні предмети» та кількість годин на їх вивчення визначено наступним чином: Профільний предмет Кількість годин на тиждень у класах 10 клас 11 клас Українська мова 4 4 Література (українська і зарубіжна) 8 8 Іноземна мова 5 5 Історія (історія України та всесвітня історія) 8 8 Людина і суспільство 4 4 Мова і література національної меншини 5 5 Математика 10 10 Фізика і астрономія 6 6 Біологія і екологія 6 6 Хімія 5 5 Географія 5 5 Інформаційно-комунікаційні технології 5 5 Технології 6 6 Мистецтво 5 5 Фізична культура 6 6 Захист Вітчизни 5 5 Слід ураховувати, що кількість годин для вивчення профільного предмета включає кількість годин, відведених типовим планом на вивчення відповідного предмета або його модуля на рівні стандарту (в предметах інваріантної складової), яка доповнюється потрібною кількістю годин з передбачених на цикл профільних предметів. Новація №3 – можливість для шкіл створювати власні «спецкурси» для поглиблення профільного навчання. Тобто йдеться про викладання вузьких спеціалізованих дисциплін, які є близькими до профілю, що обирає школа. Спеціальні курси разом із профільними предметами відображають специфіку конкретного профілю навчання і визначають його сутність. Вони призначені для доповнення, поглиблення змісту окремих розділів профільних (а за потреби – і непрофільних) предметів, можуть містити додаткові споріднені розділи, що не включені до навчальних програм, але орієнтовані на комплекс можливих професій у руслі обраного профілю. Тематика і зміст спеціальних курсів може розроблятися вчителями із наступним їх погодженням у встановленому порядку. Навчальний заклад може також обирати відповідний спецкурс із уже розроблених і рекомендованих МОН України. Новація №4 – з’являються інтегровані предмети «Література», «Історія», «Людина і суспільство», «Математика». У старшій школі дитина має обов’язково отримати цілісну картину світу. Саме тому, навіть якщо школа обирає для поглибленого вивчення гуманітарні предмети, загальні знання з Біології, Географії, Астрономії, Екології, Фізики та Хімії вона отримує в рамках інтегрованого предмету «Людина і природа», який в такій школі читатиметься 3 години на тиждень. Інтегровані знання з Правознавства, Економіки, предмету «Людина і світ» школярі старших класів отримуватимуть в рамках предмету «Людина і суспільство». Навіщо потрібна інтеграція «профільних предметів»? Зараз існує багато нарікань щодо дублювання змісту предметів, особливо у старшій школі, де кожна хвилина навчального часу має використовуватися корисно та продуктивно. Інтекрація предметів має вирішити цю проблему. Наприклад, у старшій школі вивчення зарубіжної та української літератури це насамперед не вивчення текстів, хоча воно є дуже важливим, – це отримання знань про різні стилі творів, віршовані розміри тощо. Нині віршовані розміри вчать двічі – на уроках української літератури та зарубіжної. Тобто витрачають вдічі більше часу, ніж реально на це потрібно. Поєднання предметів допоможе створити навчальну програму, яка усуне цю проблему. Крім того, подібний підхід надає можливості сформувати цілісну картину світу. Наприклад, українська література та її розвиток в рамках чинної системи сприймається відірвано від розвитку світової літератури. Діти не розуміють головного – передумов і механізмів, завдяки яким розвивалася література впродовж історії, взаємовпливи, які здійснювались між країнами в цій сфері. ЩО ДАЛІ? Після того, як буде затверджено оновлений типовий навчальний план для 10-11 класів, найбільший виклик – написання нових навчальних програм та підготовка підручників. «До створення нових навчальних програм потрібно поставитися особливо відповідально. Наскільки це можливо, в межах чинного Держстандарту, ми повинні закласти в них компетентнісний підхід, програми мають бути правильно та структуровано написані, необхідно прибрати дублювання, максимально враховувати потреби учнів старшої школи. Оскількі більшість інтегрованих предметів – це новинка для нас, потрібно докласти максимум зусиль, щоб ці дисципліни стали цікавими та корисними для наших дітей», – стверджує Павло Хобзей. За новими програмами будуть писатися нові підручники для старших класів. Держава фінансуватиме підручники як для оволодіння стандартом (предмети інваріантної складової), так і для поглибленого вивчення (профільні предмети). «Для нас дуже важливо, щоб суспільство слідкувало за усіма етапами цього процесу. Зараз ми сподіваємося на відгук щодо запропонованого типового навчального плану. Пізніше, під час складення та затвердження нових навчальних програм, нам також потрібна буде реакція суспільства, адже тільки так ми можемо перевірити, чи всі фактори ми змогли врахувати при підготовці документів», – зазначає заступник Міністра. Наразі проект оновленого типового навчального плану для 10-11 класів знаходиться на громадському обговоренні. Свої пропозиції можна надсилати до 30 січня 2017 року на електронну пошту: n_beskova@mon.gov.ua абоzasekina@ukr.net. Завантажити проект оновленого типового навчального плану для 10-11 класів можна за посиланням.Завантажити чинні сьогодні типові навчальні плани для 10-11 класів можна тут.